Наприкінці 1953 року в Лондоні вийшла книга «Щасливчик Джим», яка мала такий гучний успіх, що за рік витримала 10 видань. У ній автору вдалося схопити та передати умонастрій, характерний для англійської молоді 50-х років. Написав її відразу став одним із найпопулярніших, якщо не найпопулярнішим англійським письменником повоєнного покоління. Це був викладач англійської літератури в одному з університетів Уельсу – Кінгслі Еміс.

Джим Діксон працює викладачем історії в англійському провінційному університеті. Викладає він там перший рік і ще минає випробувальний термін. З самого початку він, маючи неабияку здатність потрапляти в безглузді ситуації, справляє на своїх колег погане враження. Щоправда, і колеги Діксону теж не подобаються. Але робити нічого – в штат потрапити всім хочеться, тому, подумки малюючи карикатури на своїх товаришів по службі і строячи смішні пики, Діксон намагається виглядати як усі. Однак на музичному вечорі, влаштованому ексцентричним деканом, Джим зустрічає дівчину свої мрії, і ця зустріч зрештою призводить до несподіваних результатів…