«Марина любила подорожувати. Любила готуватись до подорожі. Наперед. За місяць. Краще за два. Їй подобалося пакувати свою, окрему від батьківської сумку, подобалося довго і ретельно вибирати іграшки, які вона візьме із собою. І сукні. Суконь у Марини було багато. Родичі по маминій лінії були розкидані по всьому Радянському Союзу. Так вийшло, що Марина виявилася наймолодшою, і посилки з подарунками регулярно йшли з усієї країни. Не тільки нове, а й те якісне, іноді навіть імпортне і майже нове, з чого раптово виросли старші двоюрідно-троюрідні сестри. Збираючи свою сумку, Марина згадала, що вчора батькова колега подарувала їй шоколадку «Натхнення». Цей шоколад був дуже смачним. І дефіцитним. Його не купували, а діставали. На відміну від неприємних цукерок-батончиків, які чомусь називалися шоколадними і продавалися скрізь, але були зовсім несмачними…»