Роздавлена, майже безпритульна і нещодавно звільнена. Такими були мої причини піти на вакансію бармена. Все покотилося під укіс, коли вони попросили мене залишитися на пробну зміну замість співбесіди — щоб зрозуміти, чи впораюся я з їхніми «особливими» відвідувачами. Думаю, це пройшло чудово. Їхні відвідувачі були придурками, і я поводилася так само у відповідь. Так я злилася з ними? Я думала, що мене виженуть за таке. Але вони запропонували роботу? Виявилося, що це був не бар, а гільдія. І три красені, яких я облила маргаритою першого вечора, виявилися магами. Чи я такий бармен, який потрібен цій гільдії, чи є причина, через яку ніхто інший не хоче там працювати. І що робити засмученій дівчині? Братися за роботу, звичайно, особливо коли там і платять непогано.