Анакреонт (559–478 гг. до н. е.) народився в малоазіатському місті Теосі, багато мандрував різними областями Греції, жив при дворах тиранів,— зокрема, на острові Самосі, при дворі знаменитого Полікрата. Ім'я Анакреонта відоме тепер головним чином завдяки пізнішим, олександрійським та візантійським, наслідуванням його лірики, на основі яких виникла «анакреонтична» поезія XVIII-XIX століть. Для творчості Анакреонта характерне легке, безтурботне ставлення до життя, оспівування вина, чуттєвого кохання, веселощів. Серед російських перекладачів Анакреонта був Пушкін, який у жартівливому вірші «Мій заповіт друзям» (1815) навіть назвав його своїм учителем.