Вони познайомилися, коли їй тільки виповнилося вісім місяців, а він повернувся додому після терміну. Вона його обожнює і радиться про те, що подобається хлопчикам, а він називає її "Метеликом", обожнює, коли вона усміхається і будує для неї кімнату в кожному своєму будинку. Хоча до сімнадцяти років вона ніколи в нього не зупинялася. А ще – він її дядько… У всякому разі, так офіційно вважається. Чи можуть люди, котрі любили одне одного все своє життя, раптом зрозуміти, що їм знайомий не весь спектр власних почуттів та стосунків? Чи буде це кохання жахливим і забороненим? Чи треба з цим боротися, вважаючи реакцією на психологічну травму та дитячою дурницею? Чи це просто подарунок долі, який випадково, вони обидва отримали раніше за термін?