Якось ти вже перейшов свій Рубікон, змінивши долю. Ти змирився зі втратою всього минулого життя і прийняв жереб, що випав. Тепер ти один із членів доісторичного племені. Ти вчиш тому, що знаєш сам, працюєш не покладаючи рук, ведеш, тягнеш і штовхаєш по шляху розвитку, не завжди зрозумілий оточуючими. Ти борешся, не шкодуючи ні себе, ні інших. Ти намотуєш на кулак свої жили, викладаючись до останнього...«Не можна двічі увійти в одну річку»! Але перед тобою відчиняються двері додому – і знову знову опиняєшся на березі непримітної річки з доленосною назвою. І тільки ти можеш прийняти рішення – повернутися в лоно рідної цивілізації або побудувати свою.