Лейтмотивом поезії А. Бєлкіна є заклик до відродження слов'янських традицій, які мають лягти в основу сучасної російської ідеї. Звідси – пафос опозиційності, викриття у багатьох його творах. Відхід від споконвічного культурного коріння, різного роду запозичення (від християнської релігії, григоріанського літочислення до культурних і мовних калік) призвели до того, що Росія звернула зі свого споконвічного шляху, породивши цілі покоління «спорідненості, що не пам'ятають». Обрубуй корінь – і дерево засохне. Чи не таким засихаючим древом сьогодні стає російський народ, без якого немає й самої Росії? Людина, яка усвідомила своє коріння, що ввібрала культуру предків, стане гостро відчувати різницю між добром і злом, не зможе губити навколишній світ, відчувши себе його невід'ємною частиною, її свідомість розшириться, у мові з'являться напівзабуті слова, світ засяє новими фарбами. «Поверніться ви до першооснов – / Як діти будьте, і тоді / На небосхилі спалахне знову / Не та, але чудова зірка». До збірки увійшли вірші 2015-го – початку 2016 року, тетралогія «Сходи Сварога» та гексалогія «Тригор».