Болотов, Василь Васильович, — знаменитий церковний історик (народився 31 грудня 1853 р., помер 5 квітня 1900 р.). Син дяка тверської єпархії, Болотов здобув освіту у тверській духовній семінарії та у спб. духовної академії, де потім викладав спільну церковну історію. У 1879 р. Болотов захистив магістерську дисертацію "Вчення Орігена про Св. Трійцю" (СПб., 1879). З ґрунтовною і глибокою богословською освітою Болотов поєднував найширші та різнобічні філологічні пізнання. Роботи Болотова з історії давньохристиянських коптської, ефіопської та сирійської церков, які завжди мали багато нового, збуджували живий і глибокий інтерес серед фахівців усіх країн. За сукупність своїх праць Болотов отримав у 1896 р. ступінь доктора церковної історії, в області якого він був чи не першим ініціатором суто вченої розробки і створив цілу школу. Його "Лекції з історії стародавньої церкви: I. Вступ до церковної історії" (СПб., 1907) і "Лекції з історії стародавньої церкви. II. Історія церкви в період до Костянтина Великого" (СПб., 1910), — видані під редакцією професора А. Діамантова. Літературні праці Болотова, за винятком початкових його журнальних робіт, мають строго-науковий характер і за формою викладу доступні дуже обмеженому колу фахівців.