«На пероні перед Дрейком стояв поїзд до станції «Смерть». Такий, як і всі інші, що вирушали з вокзалу, тільки його пасажири ніколи не поверталися назад. Кожна станція, на якій він бував, ставила власну мітку. Ось і «Відчай» додала свою. Усі, хто був там разом із ним, хто зміг повернутися, теж трохи змінилися — кожен на свій лад. І всі вони... стояли зараз перед зеленим потягом, що пускав густу пару, в «Смерть». Ніхто, як і сам Дрейк, не вірив, що є сенс знову і знову вирушати на станції, намагатися щось виправити, втрачати друзів і просто тих, чиї особи здаються хоч трохи знайомими».