У політичній історії минулого століття жодне місто не відігравало більш видатної — хоча часто й катастрофічної — ролі, ніж Берлін. У той же час Берлін також був динамічним центром мистецьких та інтелектуальних інновацій. Якщо Париж був «столицею дев’ятнадцятого століття», то Берлін мав стати фірмовим містом на наступні сто років. Колись символ сучасності, у тридцятих роках він став асоціюватися з несправедливістю та зловживанням владою. Після 1945 року він став культовим містом холодної війни. Після падіння Стіни Берлін знову став символом прагнення людства до нового початку, пом’якшеного обережністю, спричиненою травмами недавнього минулого. Остаточна історія Берліна Девіда Клея Ларджа обрамлена двома об’єднаннями Німеччини в 1871 і 1990 роках. Між цими двома подіями кілька тем проходять як нитка в історії міста: постійний комплекс неповноцінності; недовіра багатьох звичайних німців і національного керівництва до напруженої атмосфери «нелюбого міста», швидкого темпу та традицій некерованості; його статус як магніту для іммігрантів, митців, інтелектуалів та молоді; відкриття соціальних, економічних та етнічних поділів, таких же гострих, як ті, що були створені Стіною.### Про автора**Девід Клей Лардж**, професор історії в Університеті штату Монтана, є спеціалістом із сучасної історії Німеччини . Автор книжок «Де ходили привиди», «Німці на фронт», «Між двох вогнів» та «Берлін». Він живе в Бозмані, Монтана, і Сан-Франциско, Каліфорнія.