«Мишеня придумало собі таку гру, в яку воно могло грати з усіма мешканцями лісу. Варто було помітити нового непроханого гостя, він негайно біг, ховався у свою нірку і сидів тихо-тихо. Якось Мишеня почув чиїсь обережні кроки. Завмираючи від цікавості, він обережно наблизився до самого виходу з норки і постарався розглянути того, хто завітав на його рідну лісову галявину…»