Стаття Лєскова становить інтерес у кількох відносинах. Насамперед це – одне з перших за часом свідчень захоплення письменника Прологами як художнім матеріалом. Водночас у статті цієї письменник, також чи не вперше, відкрито заявляє про повне своє співчуття Л. Н. Толстому в його етико-філософських та релігійних пошуках, про свою згоду з ним, зокрема з питання про «напрямок» його « простонародних оповідань», аж ніяк не «шкідливому», як заявляла реакційна, ортодоксально-православна критика, але заснованому на творах, здавна прийнятих християнською церквою.