Почалося все з того, що Женька залишився сам на острові посеред озера, куди вони з татом вирушили порибалити. Коли над водою згустилася тьмяна темрява, Женьці стало не по собі. Ось тут і закрутилася вся ця дивовижна, загадкова й страшна чаклунська круговерть. Під моторошне вовче виття над згаслим багаттям спалахує гігантський стовп яскраво-зеленого полум'я, перетворюється на зловісний туман і, нарешті… приймає контури жінки у старовинному одязі! І каже вона Женьці такі слова…