Перша книга Анатолія Бергера «Підсудні пісні» вийшла 1990 року. До перебудови ім'я поета, засудженого 1969 року за свої твори за статтею 70 КК РРФСР (за антирадянську пропаганду та агітацію), було під забороною. «Продроглі сузір'я» — дванадцята книга Бергера. Тут обрані вірші — починаючи з шістдесятих років і до наших днів (по десятиліттях), проза — оповідання, спогади, маленька повість «Стріли вогняні» про кохання Владислава Ходасевича та Ніни Берберової, «Раптові нотатки». П'єси — «Мораліті про Орфея» написана в 1968 році, дія в ній перенесена з античності в середні віки, де співака, природно, заарештували, а кегебісти шістдесятих років двадцятого століття вважали це алюзією на наші дні і, також природно, включили «Моралі у «склад злочину», друга п'єса «Посмертна ремарка» написана вже в дев'яності, у ній поет, розглядаючи версію про авторство шекспірівських творів, піднімає назавжди злободенну тему — про авторство та самозванство. Завершують книгу статті «Доля російського поета в еміграції на прикладі Владислава Ходасевича», «Пером вічності» про феномен Федора Тютчева та «Автобіографія». При оформленні обкладинки використовувався фрагмент картини бельгійського художника Поля Дельво .)