Перша публікація (1997 року) роману Анатолія Наймана «Б.Б. та ін." викликала, якщо не скандальну, то досить неоднозначну реакцію культурного бомонду. Хтось визначав себе прототипом головного героя (позначеного в романс, як Б.Б.), хтось впізнавав себе в інших персонажах, але і в першому п у другому випадку обставини і контексти того, що відбувається, були не надто втішні і пристойні ... (Мене звуть Олександр Германцев, це ім'я могло потрапити вам на очі, якщо ви читали книгу Анатолія Наймана «Поезія і неправда». .Б., пояснюючи це гем, що постать його загальноцікава, що ми знали його однаково близько... Його я натомість змусив погодитися на магнітофон: ніколи не любив писати довгі віші... Все, що тут написано,— правда, під кожною сторінкою готовий підписатися — так, як підписувався свого часу під протоколом допиту. Коротше кажучи, я цього не писав.