Як історик у похмурому, зруйнованому кліматом двадцять третьому столітті, робота Зої — записувати та архівувати минуле, а не відтворювати його. Але коли вона натрапляє на щоденники Гаррі та Мішель, які жили двісті років тому, вона захоплюється подробицями їхнього життя й вирішує написати про них роман, заповнюючи прогалини своїми власними уявами. Гаррі та Мішель зустрічаються відразу після референдуму про Brexit, коли машина Гаррі ламається біля маленького містечка в Норфолку. Незважаючи на різне походження та те, що Мішель проголосувала за вихід, а Гаррі – за те, щоб залишитися, вони притягуються одне до одного й починають стосунки. З її довгострокової точки зору, те, як Зої бачить їхній світ дещо відрізняється від того, як ми бачимо його зараз. Два племені стають відображенням того, як наші ідеї формуються класовими та соціальними обставинами, і як вони змінюються, навіть не помічаючи того. Він досліджує те, що нас розділяє і що об’єднує. І запитує, куди ми можемо рухатися далі.