«Я не поїхав до Нікарагуа з наміром написати книгу чи взагалі писати: але моя зустріч із цим місцем так сильно вплинула на мене, що зрештою я не мав вибору». Так зазначає Салман Рушді у своєму першому науковому творі, книзі, такій же творчій і змістовній, як і його відомі романи. У «Посмішці Ягуара» Рушді малює блискуче гострий і нав’язливий портрет людей, політики, місцевості та поезії «країни, в якій давні, протилежні сили творення та руйнування перебували в жорстокому зіткненні». Згадуючи свою подорож туди в 1986 році, у розпал закулісної війни Америки проти сандиністів, Рушді розкриває націю, яка переживає зіткнення між урядом та окремими людьми, історією та мораллю.