У романі "Біль і гнів" Анатолій Дімаров веде далі почату в "І будуть люди" розповідь- епопею про щоденні клопоти жителів полтавського сіла Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше - примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година - воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думання, прагнення. "Я писав про життя. І все", наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. "Біль і гнів" не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво "Фоліо" перевидає роман, який автор повністю відновив.