Солен пожертвувала всім заради кар'єри юриста: мріями, друзями, коханням. Після раптового самогубства клієнта вона розуміє, що не може продовжувати цю гонку, бо емоційно вигоріла. У спробах прийти до тями Солен звертається до психотерапії, і лікар радить їй не думати про себе, а звернутися зовні, почати допомагати іншим. Несподівано для себе вона стає волонтером у дивному місці під назвою «Палац жінок». Солен почувається чужою та втраченою – вона має писати про це місце, але, здається, тут їй ніхто не радий. Усі постоялиці такі різні, незнайомі, незвичайні. Згодом вона завойовує їхню довіру, у неї з'являються друзі – Синтія, Вівіан, Сумейя, Ірис. Все раптом знаходить сенс. Сенс, що колись вів уперед засновницю «Палацу жінок», Бланш Пейрон, яка боролася за те, щоб усі кинуті, залишені жінки, що потрапили в біду, здобули своє місце. Тепер Солен продовжить справу Бланш і за роки виправить несправедливість, від якої постраждала та, що всіх намагалася захистити.