«Тлумачення на чотирнадцять Послань святого апостола Павла» – класична екзегетична праця відомого представника християнської Антіохійської школи V століття, богослова, екзегета та церковного історика блаженного Феодорита, єпископа Кірського (393–466). Даний твір виявляє внутрішній тверезість, глибоке смиренність, глибоке шанування особистості і подвигів святого апостола Павла, а також вірність святоотцівському переказу, які характеризують і самого Кирського єпископа, і його підхід до Святого Письма, що постачає його до найперших та найперших було відзначено ще у давнину свт. Фотієм Константинопольським. Пояснення цієї важливої частини Нового Завіту крізь призму граматико-історичної переважно антиохійської традиції тлумачення Біблії допоможе краще зрозуміти його сенс як історичний, так і богословський, а отже, ще глибше і свідоміше проникнути в зміст Божих дієслів Писання.