Книга відомого письменника Володимира Карпова, який довгі роки займався збиранням та аналізом документів та матеріалів, що зберігаються у вітчизняних та зарубіжних архівах, є монументальним і величним полотном, у центрі якого – Георгій Костянтинович Жуков. Автор досліджує його взаємини із І.В. Сталіним як Верховним Головнокомандувачем, з іншими керівниками держави та армії, з підлеглими йому командирами, політпрацівниками. Без умовчань розповідається про болючі роки маршала Жукова – роки, коли великого полководця зазнали опалі. Його боялися і не любили Сталін, Хрущов, Брежнєв, багато хто з тих, кого він вважав товаришами по зброї. Трагедія Жукова - це трагедія країни, яка зламала фашизм, але не перемогла найдавніше з лих - заздрість, страх. Велич Жукова не тьмяніє, опала не перекреслила його слави, не відібрала в нього народну любов.