Життя Альберта Ейнштейна перекинулося в п'ять років, коли він відкрив для себе властивості компаса, а через 20 років він змінив уявлення людей про Всесвіт. Він отримав Нобелівську премію, але не за теорію відносності, а за зухвалу гіпотезу про корпускулярну природу світла. Переконаний пацифіст і гуманіст, він не брав участі у створенні атомної бомби, але звернувся з проханням до президента Рузвельта фінансувати дослідження щодо розщеплення урану в США, щоб випередити нацистську Німеччину у розробці фатальної зброї. Він гаряче підтримував рух сіонізму, але відхилив пропозицію стати президентом Ізраїлю. Він умів приймати нестандартні життєві рішення, мав здатність до наукового прозріння за неперевершеної гри уяви — це зробило його великим.