... Варто підняти кришку однієї з скринь, що стояли на підлозі старого вантажного вагона, так званої теплушки, як мені в очі кинулася купа золотих злитків упереміж із монетами, що заповнювали його до самого верху. Поруч, на підлозі, знаходилися шкіряні мішки, перев'язані шнурами і запечатані сургучем з круглою печаткою у вигляді двоголового орла. На самих мішках було вказано масу, позначену чомусь у пудах. Один із мішків виявився розкритим, і запустивши в нього руку я миттю пізніше, з подивом розглядав золоті монети, не надто правильної форми, із зображенням Катерини II. Окинувши поглядом вагон з деякою усмішкою зрозумів, що теоретично, я незліченно багатий, а практично залишився тим же побіжним зека без певного місця проживання, що й був до цього дня...