- Скільки? - Жданівська баба сіла на мій робочий стіл своєю ідеальною дупою і тицьнула мені екраном стільникового. - Стільки вистачить? - Це він тебе підіслав? - ледве стримував злість. Попався як шмаркач на гарні очі. — Мало? Гаразд… – додала ще нуль до шести попередніх та повернула телефон знову. - Тепер ти припиниш рити на Гліба? Закипів, підвівся, навис над нею. З викликом підняла підборіддя і примружилася. — Який ви жадібний, товаришу полковнику, — здригнулася, коли мої пальці зімкнулися на тонкій шиї, і повільно посміхнулася ніби навмисне нариваючись. – Ммм… Знову віддаси перевагу натурі?