Костянтин Паустовський – видатний російський письменник, чиї романи, повісті, оповідання та нариси по праву вважаються класикою вітчизняної літератури ХХ століття і неодноразово перекладалися багатьма мовами світу, автором чудової лірико-автобіографічної прози, сповненої любові до російської природи та російської культури. Для радянських читачів Паустовський – це уособлення людської та письменницької шляхетності, совість епохи. Він неодноразово номінувався на Нобелівську премію в галузі літератури і лише з політичних причин не отримав цієї почесної нагороди. Над «Повістю про життя», одним із головних своїх творів, Паустовський працював 18 років. За словами Костянтина Кедрова, його проза схвилювала Буніна. І невипадково. У перших розділах „Повісті про життя“ Бунін вгадав відродження російської літератури». Перед нами проходить життя письменника – з дитячих років і доти, коли він усвідомлює свій літературний успіх. Автобіографізм, інтимно-особисте поєднуються тут з історичним та загальнозначущим, роздуми про минуле – з сьогоденням.