«Я, старий московський будинок, збудований на початку двадцятого століття поряд з Арбатом. Щербини і тріщини на сходах сходів нагадую зморшки на обличчі ветерана, який багато побачив на цьому світі. Я став мимовільним свідком чужих людських доль. Мої мешканці тут народжувалися, виростали, виробляли собі подібних і назавжди залишали це дороге їх пам'яті місце. Я знаю їхні таємниці, потаємні бажання, добрі та погані вчинки та завершення їхнього земного існування. Про багатьох із них уже ніхто й ніколи не згадає, наче їх і не було на цьому світі. Але для мене вони вічно живі. У нинішні часи на місці знесених старих будівель зводять новомодні хороми, що приносять прибуток. Можливо, колись прийде і моя черга. І тому я поспішаю розповісти яскраві історії доль моїх мешканців, за якими мені довелося зі співчуттям спостерігати протягом цілого століття…»