— Я не хочу цієї дитини. — Як грім серед ясного неба, я шоковано розплющую очі. — Що? — Ти чула. Я її не хочу. Термін маленький, ти маєш зробити аборт. — Адам дивиться крізь мене, коли каже всі ці жахливі речі, а я не можу повірити. — Ми говорили про стосунки. Простих без дітей. — Він зараз холодний, цинічний та злий, абсолютно не мій, чужий. — Це все взагалі було вигідним правочином спочатку. Але й навіть зараз дитина сюди не вписується. — Він підводиться і дивиться на мене жорстоким, гострим поглядом. — Якщо ти не хочеш, щоб я скасував угоду, якщо хочеш жити, то завтра ж маєш позбутися його. І Адам знову вирішив за нас...