«Олексій Івлєв проводив дружину до самого магазину, де вона працювала продавщицею у відділі верхнього одягу, і швидкою ходою попрямував до Київського вокзалу. Саме звідти кілька разів телефоном надходив анонімний сигнал від невідомого доброзичливця, що на самому вокзалі і біля нього з'явився кишеньковий злодій, який не визнає нічого і нікого. Зрозуміло, місцеві старожили, що становлять нижчу ієрархію криміналу, обурилися і по-своєму спробували натякати. Але це, як виявилось, не подіяло. І тоді тамтешні кишенькові злодії вирішили його здати операм. Занадто він став заважати. Та й не подобався цей одинак…»