Від автора: «Книгу я написала майже за рік до смерті матері — відомої письменниці Галини Щербакової і вперше опублікувала в Інтернеті ще за її життя. Наскільки мені відомо, мати так і не прочитала її. Загалом виконавши моє побажання, винесене в назву. Для кого ж ця книга? Напевно, для колись близьких мені людей, які стали зовсім чужими. А ще для тих, хто був "обпалений" нелюбов'ю і нерозумінням батьків і сприймав або досі сприймає життя як мийку, як покарання, часто замислюючись про звільнення від страждань разом із самим життям. І для тих, хто хоче, щоб їхні діти були щасливими, а не "тягли лямку життя". Мами більше нема. Але в мене її не було давно. Тому біль від втрати колись найдорожчої мені людини виник набагато раніше її фізичної смерті, а біль від маминих вчинків розтягнувся на довгі роки і не вщух досі. Тому немає точного дня, про який я могла б сказати: сьогодні я втратила маму...»

Дуже суперечливий та неоднозначний твір. Це справді історія хвороби. Душевною.