— Більше не хочеш співати тільки для мене? - посміхається він. Темний погляд нахабно ковзає по моєму тілу. Облизую губи, чим привертаю увагу чорних очей до свого рота. — Я ж не для вас... Ой... Ну, тобто я не знала, що ви тут. Інакше б... — Інакше не стала б, — киває він розуміюче. — І як плануєш упоратися? — З чим? — Зі страхом. — Раптом він різко подається вперед і ловить мою руку. — Ти ж навіть зараз вся тремтиш. Адже ми всього лише розмовляємо. Здається, що сильні пальці погладжують моє зап'ястя. — Така полохлива. Подивимося, як довго ти намагатимешся ховати свій страх замість того, щоб зробити щось...