Цей трактат, по суті, підбиває підсумок тисячолітньої історії течії всесвітньої філософської думки у фундаментальних питаннях про реальність. Автор сконцентрований на проблемі невизначеності в галузі основних галузей філософії. Він зазначає, що таке гнітюче становище світової думки обумовлено тим, що більшість філософів протягом усієї історії виходили з положень, що належать до галузі безглуздості, марнослів'я — метафізики (безглуздий статус якої доводиться в одній із частин дослідження). Автором робиться спроба врятувати сучасну філософію, у чому допомагає звернення до аналізу мови. Книга відбиває шлях автора від відторгнення догматизму до виявлення найважливіших філософських істин.