Монографія присвячена історіографічному аналізу з позицій сучасної лінгвістики наукової спадщини Женевської школи – одного з провідних напрямів мовознавства XX століття, що вплинув на розвиток науки про мову і не втратив своєї значущості. Дається всебічна оцінка наукової спадщини Женевської школи, визначено її місце в історії мовознавства, встановлені об'єднуючі засади, що дають підставу визнати цю школу самостійним науковим об'єднанням. з широким залученням його рукописних джерел, архівних матеріалів, документальних джерел. широти проблематики наукової спадщини Женевської школи вона представляє інтерес для фахівців з різних розділів науки про мову: історії та теорії мовознавства, граматики та стилістики, лінгвістики тексту, прагмалінгвістики та когнітивної лінгвістики.