Німецькому ордену Святої Діви Марії, більш відомому у нас під назвою Тевтонського, у вітчизняній (та й не лише) історіографії, белетристиці та кінематографії, прямо скажемо, не пощастило. Майже всім з дитинства запам'яталося вираз «пси-лицарі», хоча у російських літописах цих «псів» іменували куди поважніше – «Божі дворяни» чи «Божі слуги». При слові «тевтонський» у свідомості у багатьох відразу виникає негативний асоціативний ряд: Льодове побоїще – залізна свиня – колиска агресивної прусської юнкерської держави – предтеча німецького фашизму… Що насправді криється під назвою «лицарі-тевтони»? Які їхні ідеали, за які вони були готові без вагань жертвувати життям?