«Лист починався звичайними словами: «Дорога наша “Комсомолка”… пишемо тобі всією заставою і просимо допомогти ось з якого приводу. Івана Миколайовича Пургіна не стало – загинув у бою з басмачами з банди Ібрагім-бека. Залишився у Пургіна син Валя – він тобі, люба газета, привезе цей лист; Валю ми вважали не лише сином політрука, вважаємо сином застави, спільним сином і за нього у нас болять серця. Батька ми Валентину замінили, матір, яка померла від тифу тут же, на Памірі, теж замінили, але тримати його на заставі не можемо. Не маємо права. Наш Валя – Валентин Іванович Пургін, на відмінно закінчив школу і йому настав час визначатися…».