— "Твою ж!" — подумки вилаявся я. А потім, не придумав нічого розумнішого, ніж підняти лапку, випустити кігтик і притиснути його до рота. Цей жест, навіть у цьому світі, був усім чудово знайомий. І тільки потім я подивився на ситуацію з боку і зрозумів ЩО саме побачив цю людину і в чиєму виконанні. Але це були вже не мої проблеми. Мовчить і добре. Погано тільки, що це мовчання буде недовгим. Він уже починає робити дурниці. Ну ось навіщо починати поскулювати та відповзати від воза? Що він там такого страшного побачив? Ну, подумаєш, просто я. Подумаєш кошеня, чого так хвилюватися?

©my_edition