«Він прийняв розорену Росію з сохою, а залишив її великою державою, оснащеною атомною бомбою», — це сказав про Сталіна аж ніяк не його друг — Уїнстон Черчілль. Мірити фігуру Сталіна звичайним аршином не можна. Час Леніних-Сталіних минув. Але треба пам'ятати про нього любителям революцій. Один із моїх опонентів-недоброзичливців помітив мені якось: «Та що ти знаєш про Сталіна!» Можу відповісти не тільки йому: знаю більше, ніж Олексій Толстой, коли взявся писати роман про Петра. Автор книги Сталіна бачив на власні очі, чув його виступи, дивився кінохроніки, бував у тих місцях, де він жив (крім Тегерана), і, нарешті, ще жовтнем збирав «досьє» на Сталіна, складаючи в папки вирізки з газет, журналів та переписуючи, що було можливе. Збір цього «досьє», розпочатого приблизно з 36-го року, триває і зараз. Микола Ніконов приділяє велику увагу особистому життю вождя, зокрема, пропонує свою версію його довгого любовного зв'язку з якоюсь Валечкою Істриною…