Роман Анатолія Аргунова розповідає про життя вченого та лікаря. Лежачи на лікарняному ліжку, він згадує про минуле — навчання, кохання, дружбу, кар'єру, переосмислює деякі вчинки та події. Книжка багато в чому перегукується з долею автора. Життя студентів простежується з кінця 60-х років ХХ століття та продовжується у справжніх поколіннях — студентах XXI століття. Століття нанотехнологій, нових відкриттів у всіх галузях людського буття. Але студент – у всі часи студент. Переживання та вчинки героїв, відображені в цій книзі, будуть цікавими й нинішньому поколінню студентів та читачів. «Робота лікаря в сільській місцевості — не прогулянка Невським проспектом. Щойно виклик. То у бабусі тиск піднявся, то у тракториста під час оранки гастрит загострився, а то хтось щось таке випив — блювота з проносом. І все по-терміновому, без вихідних та свят. Добре, що в лікарні був ще хірург та лікар-педіатр, а то б зовсім отас. І поступово втягнувшись у цю низку повсякденних і не дуже приємних справ, Женька, на той час Євген Юхимович, звик до всього ставитися філософськи, мовляв, береженого Бог береже, а кому судилося померти, то ніяка медицина не допоможе…»