Кеті Акер та Маккензі Уорк зустрілися у 1995 році під час туру Акер Австралією. Між ними зав'язався швидкоплинний роман, а потім — двотижневе збуджене листування. У їхніх імейлах - відблиски прозріння, чуток, сексу та роздумів про культуру. Вони пишуть у несамовитості, кілька разів на день. Їхні листи зустрічаються десь на лінії зміни дати, самі стаючи об'єктом аналізу. Підсумок цих листів — каталог того, як двоє неординарних письменників спокушають один одного крізь 7500 миль авіапростору, втягуючи у справу Альфреда Хічкока, плюшевих звірів, Жоржа Батая, Елвіса Преслі, феноменологію, марксизм, «Секретні матеріали». Їхнє листування — це «Бенкет» Платона для XXI століття, написаний для квір-персон, нердів та книжкових гіків. «Ти дуже мені подобаєшся» — текст зародження, текст початку, нотатки до короткої спільної подорожі двох ікон сучасності.