Магічний світ природи поруч, але чи так просто в нього проникнути? Це можливо, якщо є провідник. Таким провідником для городянина та вчорашнього школяра, а тепер лісника на байкальському заповідному березі стає евенк Мальчакитов, правнук великої шаманки. Його несправедливо звинувачують у підпалі, він біжить із в'язниці і двісті кілометрів пробирається тайгою — приблизно так і відбувалися колись тайгові драми покликання майбутніх шаманів. Уявна родова річка Мальчакітова Енгдекіт протікає між життям та смертю. Несе вона свої води й між будиночками, населеними пустельниками-вченими, які мріють про заповідник нового типу, в якому зберігалися б не тільки звірі та птахи, а й його працівники — трудяги та споглядачі, що накреслили на своєму прапорі девіз нехтування. Обтічна річкою Енгдекіт, стоїть на березі гора Бідолашного Світла, де тчуть свій одвічний діалог Адам і Єва. Пара орланів, кабарга і ведмідь - теж герої цієї книги, які отримали право голосу. І ці голоси разом із голосами людей звучать яскравою та драматичною піснею, «Піснею тунгуса».