Сібіу — невелике князівство, з двох боків оточене могутнім Халінським халіфатом. Правда й інші два сусіди в нього були не найкращі. Штирія так і норовила відірвати шматочок ласунів від славних північних земель, а в Богемії панувала постійна смута, викликана несподіваним відновленням і так само несподіваним руйнуванням проклятого замку Вишеград, незважаючи на те, що з того часу минуло більше півроку, клірики та баалоборці залишати межі цього Вільного князівства. У Сібіу не було такого потужного аргументу в суперечці з агресивними сусідами, як віїстський Легіон Хаосу або найкращий у світі флот, як у Коібри, доводилося викручуватися своїми коштами. Таким для Вольного князівства став орден Господнього Дракона, створений князем Владом I Цепешем — батьком нинішнього князя Влада II. Влад I об'єднав в ордені не віруючих монархів, а вірних йому людей, незалежно від їхньої знатності та багатства. Це допомогло йому утриматися при владі і він помер у своєму ліжку на сімдесятому році життя, з легкою душею передавши кермо влади своєму синові Владу II, якому тієї ночі було не до того — його дружина, красуня Рада, народжувала йому, як він сподівався сина і спадкоємця.— У вас народився син,— сказала повитуха, піднімаючи на руках грудочку. Тієї ж миті за вікном блиснула блискавка і майже відразу ж вдарив грім. Саме під такими знаками пройде майже все життя щойно з'явилася на це світло людини, названої Владом III Цепешем.