«Моєю дорогою сестрою» – такий напис Фаїна Раневська наказала вибити на могилі Ізабелли Аллен-Фельдман. Розлучені ще в юності (після революції Фаїна залишилася в Росії, а Белла з батьками поїхала за кордон), сестри зустрілися лише через 40 років, коли самотня овдовіла Ізабелла вирішила повернутися на Батьківщину. І Раневській довелося задіяти всі свої неабиякі зв'язки (аж до всесильної Фурцевої), щоб сестрі-«білоемігрантці» дозволили залишитися в СРСР. Фаїна Георгіївна не тільки прописала Беллу у своїй двокімнатній квартирі, але й віддано дбала про неї до самої смерті. реальністю, часом дико дратувала Раневську, але сестра була для Фаїни Георгіївни єдиною по-справжньому близькою, рідною людиною. Тільки з Беллою вона могла скинути вічну "клоунську" маску і бути самою собою. Такої Раневської – вразливої, домашньої, що тягнеться до сімейного тепла, якого їй завжди так не вистачало, – не знав ніхто, крім її «дорогої сестри». І найкращою пам'яткою геніальній актрисі стала ця книга, сповнена невідомих афоризмів, сумних дотепів та гірких жартів Раневської, яка лише наодинці з коханою сестрою могла дозволити собі «сміх крізь сльози».