Монографія присвячена життю берлінських сімей середнього класу у 1933–1945 роках. Наскільки сімейне життя як «остання фортеця» зазнало впливу націонал-соціалізму, як нацистський режим прагнув уніфікувати і консолідувати суспільство, вторгнутися в найчастіші сфери людського життя, чому сучасники вважали своє життя «звичайним»,— на всі ці питання автор дає відповіді, ґрунтуючись насамперед на першоджерелах: матеріалах берлінських архівів, спогадах та інтерв'ю зі старими берлінцями. Книга забезпечена вступною частиною, де поставлено питання про предмет і методи історії повсякденності як галузі історичної науки, бібліографію та додаток. Книга представляє інтерес для істориків-германістів та широкої читацької аудиторії.