Цією книгою Давид Малкін продовжує серію, започатковану романом про першого давньоєврейського короля, Шаула. Після смерті Шломо його держава розпалася на дві частини: Ізраїль та Юдею, на чолі яких встигло побувати приблизно по двадцять королів, доки вавилонський цар Навуходоносор не розтрощив Єрусалим. 340 років правління Малих королів, названих так за аналогією з Малими пророками, збігаються за часом з життям Першого Храму. «Життєписи Малих королів», як і попередні книги Давида Малкіна, ґрунтуються на літописах ТАНАХу, підкріплених матеріалами сучасної історії та археології Стародавнього Сходу.

«З довгого переліку імен єврейських королів широкому загалу відомі лише імена Соломона. Звичайний читач виявляє мало інтересу до монархів, які правили Ізраїлем та юдеєю після роз'єднання цих держав. Тим часом єврейська історія за цих правителів набагато цікавіша і драматичніша, ніж будь-який з епізодів часів Давида та Соломона. З мужністю, яка межувала з зухвалістю, євреї наважувалися вести війни з такими могутніми державами, як Сирія, Фінікія, Єгипет. У той час, як інші народи тремтіли при наближенні ассирійських і вавилонських полчищ, Ізраїль та Юдея закликали до доблесті та мужності своїх сусідів і збирали з них коаліцію для боротьби з ворогом. Єврейські королі нічим не нагадували обережних та розважливих політиків. Вони були схожі швидше на людей епохи Відродження з їхньою схильністю до яскравих драматичних ефектів». (М.І.Даймонт «Євреї, Бог та історія»)