Коли школяр, що недоучився, Міхаель Брюннер вступав добровольцем у Вермахт, він вірив, що попереду його чекають лише переможні фанфари, але він опинився в пекельному пеклі Східного фронту. Таких, як він, німці звуть Schlaumeier (дослівно: «хитрюга»), а росіяни сказали б: «хитромудрий» — цинічний, собі на думці, аж ніяк не схильний до самопожертви. Брюннер не гидував нічим, щоб врятувати власну шкуру, проте не уникнув ні участі в кровопролитних битвах другої половини війни, ні серйозних поранень. Будучи радистом танка PzKpfw IV, разом з елітною 24-ю танковою дивізією він пройшов через найжорстокіші бої на Нікопольському плацдармі, під Яссами, між Саном і Віслою і лише дивом не потрапив у радянський полон: в останній момент, порушивши наказ і кинувши свою частину, встиг втекти в американську зону окупації… Про все це Брюннер розповів у своїх мемуарах — напрочуд відверто й цинічно, не приховуючи найнепривабливіших фактів, із масою найцікавіших подробиць танкової війни на Східному фронті.