В основу цього не зовсім звичайного твору лягли щоденникові записи сучасного ченця-подвижника, що понад 30 років (з кінця 50-х і до початку 90-х років) працював у горах Кавказу. Насичене небезпеками і подіями життя пустельників, незважаючи на абсолютну достовірність подій, нагадує читачеві пригодницький роман, свого роду робінзонаду, хоча, безумовно, автор зовсім не ставив перед собою подібної мети, але просто записував у свій щоденник те, що відбувалося в духовному житті монахів. -пустельників і, звичайно, все, з чим доводилося зустрічатися на такому незвичайному і небезпечному в радянські часи шляху найдавнішого аскетичного подвигу. та оцінки подій (і особливо подвигів та духовних станів героїв оповідання) однозначно узгоджуються з поглядами та досвідом святих отців-аскетів, викладеними у їхньому писанні.