Я ніколи не була зіркою коледжу, скоріше навпаки. Не бачу сенсу брехати: я негарна, ношу брекети і запізнююся на уроки, бо до пізньої ночі допомагаю матері. Не думайте, я не скаржусь: у мене є друзі і є мрія, заради якої варто вперто працювати… Мені просто не потрібні нові проблеми. І цей красень, Леандер Фітцмор, який нещодавно з'явився в нашому класі, теж не потрібен. Не можу зрозуміти: чому він взагалі звертає на мене увагу? І чому ніхто, крім мене, не зауважує, що з ним щось не так?! Він подобається всім, усім без винятку, такого просто не буває. А варто мені випадково доторкнутися до нього і нас обох б'є струмом. Ще він, мабуть, читає думки. І чомусь дуже хоче стати моїм другом…