Мова, яку розуміють усі, у будь-якій точці планети. Нечисленні, дуже схожі звукосполучення, якими можна висловити будь-яку емоцію і майже будь-яку ситуацію. Особливо він корисний у випадках безвихідних та неосмислених. Іноді навіть найінтелігентніша людина хоче говорити саме на ній. Від надлишку почуттів. Але треба вміти. Оповідання Олександра Ципкіна – вже знайомі вам за книгами «Дівчинка, яка завжди сміялася останньою», «Жінки похилого віку» та нові – у надемоційній версії. Обмеженим тиражем. Не просто безпринципні, а матірні. У всій своїй силі та красі, які можна досягти тільки цією унікальною мовою.