У червні 1943 року 13-річний Томас та його мама після довгих переслідувань були депортовані до табору Освенцім. У чоловічому таборі Аушвіц I Томас був далеко від матері, і щоб врятувати собі життя, йому довелося виконувати важку роботу. Незважаючи на жорстокість, що панувала довкола, Томас не втрачав волю до життя і шукав світло там, де його, здавалося, було неможливо знайти. Він виконався рішучості і в деталях намалював те, що відбувалося у німецьких концтаборах Освенціму. Малюнки не збереглися, але майже через два роки, проведених у нелюдських умовах, Томас був звільнений і знову почав малювати те, через що йому довелося пройти. Книга включає 26 рисунків. «У своїх спогадах я проливаю світло на жорстокість і зло світу, про яке ніхто нічого не повинен був дізнатися - але історична справедливість перемогла. Однак найголовніше те, що в них розказано про життя у таборах. Як ми, в'язні, виживали і намагалися не падати духом, хапаючись за кожен проблиск людяності та доброти у ближніх і в самих собі, оточених тотальною жорстокістю. У центрі всього цього розгорталася унікальна історія про нас, молодих, яким судилося подорослішати і сформуватися в таборах, плекаючи силу єдності, дружби та надії». Томас Гів