Яскрава фігура в історії літератури XIX ст., Постійний учасник чи не всіх помітних, іноді скандальних, подій у житті літературної Франції тієї пори і водночас поет і письменник, що стоїть окремо від усіх «теч» і «напрямів» своєї епохи Теофіль Готьє (1811-1872) представлений у цьому томі п'ятьма великими повістями. Створені в 1850-1860-ті роки, коли відгриміли «битви за романтизм» і широкого поширення набула естетична програма «мистецтва для мистецтва», біля витоків якої дослідники ставлять Т. Готьє, ці повісті відбивають талант зрілого майстра, що вже відточив своє вибагливе перо тільки в аналогічному жанрі («Фортуніо», «Цар Кандавл», «Мілітона»), а й у романі («Мадемуазель де Мопен»), у драмі («Сльоза диявола»), в історико-літературному нарисі («Гротески») , у дорожніх нотатках («Подорож до Іспанії»), в поезії («Комедія смерті»). , що не підлягають раціональному осмисленню, що виявляють себе через загадкові, фатальні та хвилюючі уяву знаки. Витоки цього ірраціонального плану буття - найрізноманітніші: містичне вчення індійських йогів, теорія «тварини магнетизму», створена ХУШ в. німецьким лікарем та астрологом Месмером («Аватара»), народні повір'я («Джеттатура»), спіритизм і духовидство Сведенборга («Спірита»), таємниці давньоєгипетських гробниць («Роман про мумію»). Саме з таким незбагненним і загадковим світом стикається герой кожної з повістей: то йому є привид колись закоханої в нього дівчини, яка після смерті опинилася в сонмі ангелів, то за допомогою диво-лікаря він змінюється тілом з чоловіком польської графині, до якої палає нерозділене, висушене його пристрастю, то назавжди віддає своє серце мумії прекрасної, але, на жаль, що померла тисячоліття тому єгипетської цариці. Навіть у «Жані і Жанетті», найменш містичному творі, закохані можуть «зустрітися» і по-справжньому впізнати один одного, лише переодягнувшись у сукню простолюдинів і подолавши таким чином межі повсякденного для них світу великосвітських салонів. Більшість повістей публікується в російському перекладі вперше. «Роман про мумію», раніше відомий за російськомовною версією початку XX ст., пропонується читачеві в новому перекладі, що адекватно передає витончений стиль письма Т. Готьє та стан наукового знання про історію та побут Стародавнього Єгипту в Європі 19-го століття, яку охопила справжня «археологічна лихоманка». Том включає докладний науковий апарат, у створенні якого взяли участь не лише дослідники творчості письменника, а й фахівці в галузі індології та єгиптології, а в оформленні були використані рідкісні гравюри та літографії, що виходили у складі старовинних бібліофільських раритетів відомі вимогливої вітчизняної аудиторії.