Тетяна Олександрівна Богданович (1872–1942), рано втративши матір, виросла в родині Анненських, під опікою беззавітно люблячої тітки — Олександри Микитівної, дитячої письменниці, перекладачки, і дядька — Миколи Федоровича, найбільшого статистика, публіциста та видатного. Другим її дядьком був Інокентій Федорович Анненський, один із найчудовіших поетів «Срібного віку». Ще був «содядечко» — так називав себе Володимир Галактіонович Короленко, близький друг родини. Тетяна Олександрівна навчалася на історичному відділенні Вищих жіночих Бестужевських курсів у Петербурзі. Публікуватися почала з 24 років. Більшість її статей та книг присвячена питанням історії та політики. Ця книга спогадів 1880–1909гг. охоплює один із найбільш драматичних періодів історії Росії, події якого автором переживалися дуже глибоко, починаючи з раннього дитинства. Дивно передана атмосфера творчої, активної сім'ї, ніколи не байдужої, яка завжди вникає в миттєві, а тому вічні справи свого часу. Чудово показані письменники В. Г. Короленко, Гліб Успенський, Максим Горький, поет І. Ф. Анненський, інші відомі літератори, публіцисти, громадські діячі. При оформленні книги використаний герб, наданий Миколі Іллічу Анненському (діду Інокентія Федоровича та Миколи Федоровича), колежському раднику, який отримав у 1804 році спадкове дворянство «заслугами по службі цивільної» [Загальний гербовник дворянських родів Російської Імперії. - СПб., 1807. - 4.VIII. — С. 153–154].